Відкриття минулого
"Дозвольте мені розповісти вам секрет. Ваш дідусь допомагав єврейським родинам втекти від нацистів." Ця фраза від матері Віная Гупти стала поштовхом для його дослідження минулого дідуся. Те, що він виявив, виявилося історією, більш захоплюючою, ніж будь-яка вигадка: маловідома героїчна дія індійського бізнесмена, який ризикував усім, щоб врятувати незнайомців у найтемнішу годину Європи.
Кунданлал Дхолакія: шлях до героїзму
Кунданлал Дхолакія, бідний хлопець з Лудхіани, одружився у 13 років і продав усе: від деревини до лабораторного обладнання. Він також керував бізнесом з виробництва одягу та фабрикою сірників. У 22 роки він став членом колоніальної цивільної служби, але зрештою залишив цю роботу, щоб приєднатися до руху за незалежність Індії.
У книзі "A Rescue In Vienna" Гупта розкриває надзвичайну історію свого дідуся, зібрану з родинних листів, інтерв'ю з очевидцями та історичних записів. У тіні анексії Австрії Гітлером у 1938 році, Кунданлал тихо пропонував єврейським професіоналам роботу в Індії, щоб отримати візи, які рятували життя.
Рятуючи євреїв
Кунданлал врятував п'ять єврейських родин. Фріц Вайс, 30-річний єврейський адвокат, ховався в лікарні, вдаючи хворого. Кунданлал, також перебуваючи в лікарні, запропонував йому роботу в уявній "Kundan Agencies", що дало йому можливість отримати візу до Індії. Альфред Вахслер, майстер деревообробки, зустрів Кунданла, коли приводив свою вагітну дружину на обстеження. Йому обіцяли майбутнє в меблевому бізнесі, і його родина стала однією з тих, хто досяг Індії між січнем 1938 і лютим 1939 року.
Кунданлал також розмістив оголошення в австрійських газетах, запрошуючи кваліфікованих працівників. Серед тих, хто відгукнувся, були Вахслер, Лош, Шафранек і Реттер. Кунданлал пропонував кожному роботу, фінансові гарантії та підтримку для отримання віз до Індії.
Війна та її наслідки
У вересні 1939 року, після вторгнення Гітлера до Польщі, Британія оголосила війну Німеччині, і нові політики вимагали, щоб усі німецькі громадяни, євреї чи ні, потрапили до таборів для інтернованих. Родини Вахслерів і Шафранеків були примусово переміщені до табору для інтернованих у Пурандхарі, де вони жили в умовах, що не відповідали їхньому статусу.
Кунданлал, незважаючи на всі труднощі, продовжував підтримувати своїх підопічних. Він відкрив школу для своїх дочок, яка згодом стала однією з найстаріших шкіл Пенджабу, що функціонує й досі.
Спадщина Кунданла
Кунданлал Дхолакія помер у 1966 році, залишивши по собі спадщину не лише в бізнесі, але й у тихій відвазі, співчутті та переконанні. Як зазначає Гупта, "концепція 'пасивного спостерігача' була чужою для Кунданла. Якщо він бачив щось, що вимагало уваги, він реагував, не лякаючись величини проблеми". Ця історія є свідченням того, як одна людина може змінити життя багатьох, навіть у найскладніші часи.
Висновок
Історія Кунданла Дхолакії є важливим нагадуванням про силу людяності та відваги. Вона показує, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло, якщо є бажання допомогти іншим. Як зазначає Гупта, "спадщина Кунданла - це не лише бізнес, а й його тихий протест проти несправедливості".
За даними BBC, ця історія продовжує надихати нові покоління на дії в ім'я справедливості та гуманізму.