Військовий шпиталь у Сумах: реалії та виклики
За даними DW, До будівлі, де розташований військовий шпиталь, під'їжджає великий автобус. Військові у формі та спортивних костюмах сходяться до нього. На їхніх руках і обличчях видно синці, запечену кров та землю, що не змивається. У шпиталі в Сумах поранених прооперували, і тепер вони вирушають до Києва на подальше лікування.
46-річний Сергій із 80-ї окремої десантно-штурмової бригади потрапив сюди з рідкісним кульовим пораненням. Разом із побратимами він тримав позиції на прикордонні, коли їх почали штурмувати росіяни. Куля застрягла між ребер, не дійшовши до серця. Українські військові відбили штурм, але евакуювати Сергія вдалося лише через три дні. "Треба було утримувати позиції", - пояснює він.
Ситуація на фронті
В автобусі замість половини сидінь підвішені ноші. На них перекладають поранених, яким ще не можна ходити. 25-річний Дмитро і 23-річний Ілля з 21-ї окремої механізованої бригади отримали поранення від уламків FPV-дрона. "Я просив відпустку, але з таким пораненням зазвичай 30 днів лежать в лікарні", - каже Ілля, спираючись на власний досвід.
"Вкрай важких пацієнтів побільшало. Можливо, тому що зараз, самі знаєте, яка ситуація на фронті", - зазначає 28-річна Альона Фарманова, старша операційна медсестра, що координує поранених у шпиталі. Вона додає, що фронт наблизився, і тепер евакуація з поля бою може затягнутися на три доби через активне використання FPV-дронів.
Історії поранених
"Котику, як тебе звати?" - запитує Альона у пораненого, якого щойно привезли до шпиталю. "Міша", - ледь ворушить губами хлопець, просячи чаю або хоча б ковток води. Але медики відмовляють - незабаром його оперуватимуть. Міша - 26-річний боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, який отримав поранення від вибухівки, скинутої російським безпілотником.
"Настрій - нормальний", - відповідає Михайло, ще один поранений, на питання Альони. Він згадує, що мав їхати на весілля до сестри, але тепер це не відбудеться. "Ну, на весілля не поїдеш. А от на хрестини - поїдеш", - підбадьорює його медикиня.
Професійна команда медиків
У шпиталі, або передовому хірургічному відділенні, медики працюють з квітня минулого року. Всі вони - військовослужбовці головного військового клінічного госпіталю, що розташований у Києві. "Ми не граємось у Бога, а робимо все можливе", - каже 44-річний Іван Верьовкін, начальник передового хірургічного відділення. Він пояснює, що навіть коли очевидно, що пацієнт не виживе, медики продовжують реанімувати його.
"В більшості випадків військові у важкому, але стабільному стані направляються на подальший етап евакуації", - додає Іван. Він показує колекцію уламків, які медики дістали з тіл врятованих військових, включаючи уламки від дронів та авіабомб.
Висновки
Медики в шпиталі щодня стикаються з новими викликами, але їхня рішучість і професіоналізм допомагають рятувати життя. "Мамо, не плач, я повернусь", - лунає з колонок в операційній, коли медики готуються до чергової операції. Вони працюють без метушні, розуміючи одне одного з півслова. У шпиталі, де поранені отримують допомогу, кожен день - це нова боротьба за життя.
Читайте також: Після Курської операції. Як живе прикордонна Сумщина